Події

7 жовтня 2017 року з нагоди Дня міста Запоріжжя на Прибережній магістралі відбудеться Покровський ярмарок.

 
Управління праці та соціального захисту населення інформує про додаткові пільги у трудовому законодавстві особам, які належать до учасників бойових дій та інвалідів війни. 
В приміщенні ТОВ «Рівнетеплоенерго» (м.Рівне, вул.Д.Галицького, 27) 07-08 вересня 2017 року відбудеться Міжнародний інвестиційний форум з питань енергоефективності та енергозбереження та ІІІ Міжнародна спеціалізована виставка «Сучасність. Енергозбереження. Технології. (СЕТ – 2017)». 
Праця неповнолітніх. Права. Гарантії. Обмеження. 
Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради повідомляє, що під час роботи з персональним комп’ютером мають дотримуватися Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин ДСанПІН 3.3.2.007-98, 
Строки виплати заробітної плати. Строки та періодичність виплати заробітної плати працівникам проводяться у відповідності до вимог Кодексу законів про працю, Закону України «Про оплату праці».  
16 серпня 2017 року о 10 год. в конференц-залі редакції газети «Сім днів» за адресою: м. Рівне, вул. Поштова,2, ІІ поверх, відбудеться одноденний семінар з питань виведення товарів на ринки ЄС та США.  
Пошук по сайту
Офіційний сайт управління економіки міста

Історичний туризм

Історія

 

Перші поселення на території сучасного міста з'явилися дуже давно. Зокрема, тут виявлено залишки поселень первісної людини-кроманьйонця, засновані понад 15 тисячоліть тому. Давніші поселення зустрічаються на околицях міста, центральна ж частина його була заселена пізніше.

Перша відома писемна згадка про Рівне як один з населених пунктів Галицько-Волинського князівства датована 1283 роком. Це запис латинською мовою у польській хроніці "Рочнiк капiтульний краковскi". Але лише з ХV століття Рівне регулярно фігурує в історичних джерелах.

З другої половини ХIV ст. Рівне перебувало під владою литовських князів. У грамоті 1434 року воно згадується в числі інших волинських поселень як власність луцьких шляхтичів Дичкiв. А в документі, датованому 22 груднем 1461р., йдеться про його продаж: Iвашко Дичко продав Рівне "за 300 кіп широких грошей чеської лiчби" князеві Семену Васильовичу Несвiцькому, представнику русько-литовської династії Гедимiновичiв.

Після смерті князя в 1479р. Рівне стало власністю його дружини Марії, яка стала іменувати себе княгинею Рівненською. За її наказом на одному з насипних островів річки Усті, яка розділялася на два рукави, було збудовано замок із дубових колод та обнесено його оборонними ровами. Будучи оточеним водою, замок  сполучався з рештою поселення єдиною дорогою з мостом через непрохідні болота i ставки. Разом з тим княгиня стала   запрошувати сюди ремісників, майстрів, поселенців, які поступово обживали сусідні із замком вулиці. Первісне місто нагадувало у плані трикутник, відповідно й міські вулиці розходилися у три боки. У Рівне можна було в'їхати з боку Києва, Острога та Дубного. Звідси й символ давнього міського герба - брама, відкрита для в'їзду на три боки.

У 1492р. польський король та великий князь литовський Казимир Ягайло надав містечку Магдебурзьке право.

З 1518р. по 1621р. воно перебувало у власності князів Острозьких. У 1531р. Рівне з околицями та ближніми селами відійшло до Iллi Острозького. У 1538р. він одружився з позашлюбною дочкою короля Сигізмунда I Беатою Костелецькою, не проживши після цього й року i не дочекавшись народження своєї доньки. Згідно з підписаним ним духовним заповітом Рівне переходило в управління дружини, але не у власність. Це стало причиною трагедії його доньки Гальшки Острозької, яку мати, людина аморальна й розбещена, прагнула насильно віддати заміж, щоб тим самим позбавити її прав на володіння. Ця історія набула свого часу широкого розголосу, ставши пізніше поширеною темою у низці творів польської, української та російської літератур.

У переписі 1629р. зафіксовано, що в Рівному є 505 будинків та проживає понад 3 тисячі мешканців (у Києві в той час було 18 тисяч мешканців). Але надалі трагічні події - війни, пожежі та епідемії зумовили зменшення кількості населення.

В останніх роках ХIV та на початку ХVст. краєм прокотилися хвилі селянсько-козацьких повстань під проводом Косинського, Лободи, Наливайка. Занепокоєні зростанням козаччини, королівські урядники в 1625 році вели в Рівному переговори з козаками щодо укладення угоди з Річчю Посполитою. Влітку 1651р. край став центром визвольних змагань українців під проводом Богдана Хмельницького. В ході боїв місто не раз переходило з рук в руки. У 1667р. в результаті Андрусiвської угоди поляків з Московією Рівне у складі Волинських земель відійшло до Речі Посполитої. Цього ж року в місті лютувала страшна чума.

Всі ці події відчутно вплинули на зменшення кількості населення та процес занепаду міста, посиленого ще й великою пожежею 1691 року.

В ході московсько-шведської війни Рівне в 1706р. було зайняте військами Карла ХII, який також побував у місті.

У другій половині ХVII та на початку ХVIII ст. Рівне належало до володінь різних магнатів - Замойських, Конєцпольських, Валєвських, а з 1723р. надовго, майже на півтора століття, переходить у власність польських шляхтичів Любомирських. У ХVIII ст. князі Любомирські були найбагатшим магнатським родом на Волині, а часами i в цілій Польщі.

З приходом Любомирських розпочалися значні зміни в житті міста. Було відбудовано рівненський замок, який перебував тоді в руїні та запустінні. Палацовий комплекс, зведений на Замковому острові, утвореному течією річки, вражав своєю пишнотою. Навколо палацу був розбитий розкішний парк з алеями та класичними скульптурами. Збудований спочатку у стилі пізнього бароко, палац Любомирських згодом тричі змінював свій вигляд відповідно до віянь європейської моди (останню, особливо вишукану, перебудову в стилі французького ампіру здійснено в 1815р.). За князя Станіслава Любомирського, багатство та вплив якого дозволяли йому в період без короля у 1764р. претендувати на королівський престол, при дворі утримувався великий, добре озброєний загін та близько 4-х тисяч осіб челяді.

Заступництво Любомирських за євреїв, які на той час зазнавали утисків у сусідніх європейських країнах, зумовило їх масове переселення до Рівного. З часом вони заселили один із районів міста, що суттєво i на довгі роки позначилося на національному та релігійному житті міста.

Всього в 1765р. в місті було 683 споруди, в т.ч. 313 в передмістях, які облаштовувалися за національною та соціальною ознакою (були німецька та єврейські вулиці, квартали міських урядників, духівництва, ремісників, тощо).

У 1792р. в Рівному побував національний герой Польщі генерал Тадеуш Костюшко, який приїздив до тодішньої господині рівненського палацу Людвiки Любомирської - предмету свого юнацького кохання.

У 1793р. відбувся другий поділ Польщі, i до міста увійшли російські війська під командуванням М.Кречетнiкова. В результаті розробленого нового адміністративного поділу волинських земель Рівне набуло статусу повітового центру в складі новоутвореного Волинського намісництва (згодом губернії). Статус повітового містечка дещо пожвавив місцеве життя. Сюди приїздили i облаштовувалися чиновники повітових установ, створювалися елементарні побутові зручності (кінний транспорт, пошта i т.п.).

Коли Рівне перейшло до Фридерика Любомирського, який певний час був волинським віце-губернатором, для нього збудували особняк в іншому місці. А палац Любомирських з тих пір, залишившись пусткою, почав занепадати i повільно руйнуватися, доки зовсім не зник у I-й половині 20 століття.

В 1837р. неподалік палацу Любомирських розпочалося спорудження гімназійного корпусу. У Рівненській гімназії в 1844-1845р.р. працював старшим викладачем історії видатний український історик, письменник та громадсько-політичний діяч Микола Костомаров, а в 1866-1871р.р. в ній навчався відомий письменник-гуманiст Володимир Короленко.

У 1857р. через місто пролягла шосейна дорога Київ-Брест, а в 1873р. - залізнична колія між цими містами. З'явилася залізнична станція Рівне.

У 1906р. в місті з'явився перший музей, а в 1912р. введено в дію першу електростанцію. Цього ж року рiвняни вперше побачили в небі над містом політ моноплана.

Під час I світової війни Рівне тривалий час було прифронтовим містом. В 1916р. перед наступом російських військ його відвідали імператор Микола II та генерал О.Брусилов.

В період з 1917р. по 1920р. місто почергово перебувало під владою австро-німецьких, польських та більшовицьких окупаційних військ. У квiтнi - травнi 1919р. у Рівному тимчасово працював уряд Української Народної Республіки та були розміщені війська Директорії на чолі з головним отаманом С.Петлюрою.

19 вересня 1920р. Рівне зайняли польські війська, i воно до вересня 1939р. перебувало у складі Польської держави як повітовий центр Волинського воєводства. Незважаючи на репресії з боку польської влади, в місті продовжувалося українське культурне життя, активно працювали громадські організації національно-патріотичного спрямування - "Просвiта" (до закриття у 1929р.), "Пласт", Союз українок та iншi, а також нелегальні організації, найбільші i найвпливовіші з яких - ОУН та КПЗУ.

У вересні 1939р. відповідно до пакту Молотова-Рiббентропа західноукраїнські землі відійшли до СРСР. Цього ж року Рівне набуло статусу обласного центру новоутвореної Рівненської області у складі УРСР.

Під час фашистської окупації місто було перетворене на своєрідну "столицю" окупованих українських земель. З вересня 1941 року тут розмістилися "Райхскомiсарiат України" та резиденція гауляйтера. З листопада почалися масові страти євреїв, винищення в'язнів концтаборів Рівного та в'язнів тюрми. Не зважаючи ні на що, в місті відроджувалися українські громадські та нелегальні організації, воно перетворилося на один із центрів українського національно-визвольного руху. Було засновано газету "Волинь", головним редактором якої став відомий письменник Улас Самчук. Газета стала рупором національного відродження. Довкола неї гуртувалися вiдомi дiячi українського руху опору, зокрема, такі як Олена Телiга, Олег Ольжич, Нiл Хасевич та iншi. Розгорнуло свою діяльність видавництво "Волинь", виходили ще два українські періодичні видання - журнал "Український хлiбороб" та дитячий часопис "Орленя".

В Рівному також активно діяло кілька радянських підпільних організацій.

В лютому 1944р. місто було звільнено від фашистів. Але до спокою в краї ще було далеко. В період з 1944 по 1950 роки тривали масові репресії проти української iнтелiгенцiї, учасників національно-визвольного руху, проходили "чистки" серед мирного населення. В центрі міста на тому ж місці, де фашисти у 1942-1943 роках проводили публічні страти, співробітники НКВС у січні 1945 року влаштували публічну страту вояків Української Повстанської Армії. Нова влада також енергійно взялася організовувати масову міграцію до міста своїх кадрів - управлінців, службовців, робітників.

В 1950 році було завершено відбудову зруйнованого війною господарства.           А 60-80-тi роки стали періодом інтенсивного зростання та розбудови міста, в результаті чого кардинально змінилося обличчя міста. Збудовано нові житлові квартали в центрі міста, з'явилися нові мікрорайони. Значно зросло населення міста. Збудовано багато нових потужних підприємств, зокрема, таких як гігант легкої індустрії України - Рівненський льонокомбінат, гігант хімічної промисловості - хімічне підприємство "Азот" та ряд інших великих підприємств. Споруджено немало закладів освіти, науки, культури. У 1977 році відкрито аеровокзал міжнародного класу.

В кінці 80-х років з початком реальних послаблень у внутрішній політиці радянського режиму під час перебудови в Рівному відроджується національно-визвольний рух. В 1988 році створено перші осередки Товариства української мови iм. Тараса Шевченка. Дещо пiзнiше утворено першi осередки Народного Руху України. На початку 1990 року в мiстi було проведено ряд масових акцiй. 22 сiчня через мiсто пролiг символiчний "ланцюг" єднання.

16 червня 1990 року над адмiнбудинком мiської ради замайорiв синьо-жовтий прапор. При вiдкриттi сесiй мiської ради звучав нацiональний гiмн "Ще не вмерла Україна", задовго до законодавчого затвердження його музичної редакцiї.

Мiська влада порушила клопотання про повернення мiстовi його української назви i 11 червня 1991р. було ухвалено вiдповiдну Постанову Президiї Верховної Ради УРСР, в якiй було сказано: "З урахуванням правил українського правопису надалi iменувати мiсто Ровно - Рiвне, а Ровенську область - Рiвненською".

25 серпня 1991р. в мiстi було демонтовано пам'ятник Ленiну. Згодом колишню центральну площу Ленiна, на якiй вiн стояв, було перейменовано на майдан Незалежностi. Перейменовано було також бiльше сотнi мiських вулиць, деяким було повернуто їхнi колишнi та iсторичнi назви, а iнші були названі на честь дiячiв української лiтератури, культури та національно - визвольного руху.

17 травня 1994 року було демонтовано та перенесено в iнше мiсце пам'ятник  М. Кузнєцову, який стояв перед адмiнбудинком мiської ради. На постаментi цього пам'ятника було встановлено пам'ятний знак "Загиблим за Україну", а колишню площу Кузнєцова перед адмiнбудинком мiської ради було перейменовано на майдан Магдебурзького права.

22 травня 1999 року на майданi Незалежностi вiдбулося урочисте вiдкриття пам'ятника Т.Шевченку.

Минають роки і сьогодні місто стало одним з найкращих обласних центрів України. Сяють золоті куполи новозбудованого Покровського собору, освяченого на Покрову 2001 року. В місті з'явилося кілька нових скверів. Рівняни вшанували пам'ять видатних  людей, імена яких були пов'язані з містом. В 2001 році в центрі міста збудовані пам'ятники Климу Савурі, Симону Петлюрі та воїнам-інтернаціоналістам. Встановлені пам'ятний знак жертвам Чорнобильської катастрофи та загиблим міліціонерам. З нагоди 720-річчя  Рівного відновлено і освячено колону "Божої Матері", яка була на протязі 200 літ оберегом міста від різних нещасть і напастей.

Окрасою міста та улюбленим місцем відпочинку рівнян і гостей став збудований сквер Марії Несвицької в центрі якого розміщений пам'ятник  засновниці Рівного.

Рівне є адміністративним, економічним та культурним центром Рівненської області. Воно володіє всією необхідною інфраструктурою для успішного ведення бізнесу та проживання в ньому. Різноманітним і багатим є його культурне життя, яке представлене мистецькими заходами, фестивалями та концертами. Велика кількість ресторанів, кав'ярень, барів та клубів забезпечує організацію цікавого дозвілля. Компактність міста та розвиненість дорожньої інфраструктури дозволяє повністю уникнути тривалих заторів на дорогах. Ви завжди будете вчасно в необхідному місці в необхідний час.

Станом на 01.01.2016 місто Рівне має 11 іноземних партнерів. Угода про партнерство підписана з:
1.Пйотркув Трибунальський (Польща) (07.06.1997)
2. Зволен (Словаччина) (16.07.1998)
3. Забже (Польща) (25.01.2001)
4. Відін (Болгарія) (поновлена 26.10.2001)
5. Сєвєродонецьк (Україна) (17.04.2007)
6. Кострома (Росія) (поновлена 19.07.2011)
7. Люблін (Польща) (19.05.2012)
8. Радомщанський повіт (Польща) (19.03.2013)
9. Кобулеті (Грузія) (19.04.2016)

 

Протокол намірів про співпрацю підписаний з:
10. Оберфіхтах (Німеччина) (2006р.)
11. Ґданськ (Польща) (20.05.2010)

Меморандум про співпрацю підписаний з:
12. Князівство Монако (16.05.2015)

 

Впродовж 2016 року місто відвідало 18  іноземних делегацій. Візити делегацій з міст-партнерів, представників міжнародних організацій, Надзвичайних та Повноважних Послів, Генеральних Консулів та інших представників дипломатичних служб іноземних держав свідчать про неабиякий інтерес до нашого міста. 

 
© 2017 Управління економіки міста