Спалювання сухої трави – причина виникнення пожеж в екосистемах! Не спалюй – компостуй!

У природі все передбачено так, щоб трава та кущі росли після зими самі, без «допомоги» підпалів і людей. За зиму трава перегниває і не є перешкодою для молодої порослі. Це стосується і гілок, що також згодом перегнивають. До того ж, такі місця прекрасно підходять для гніздування птахів.

Коли гине одна або кілька ланок екосистеми, стан довкілля  може незворотньо змінитися у гіршу сторону. Кожен звір, кожен жучок, метелик, жаба, кожна травинка і кожна квіточка є єдиним цілим у природі, у біологічній ланці. Важливою є кожна травинка: в 10 сантиметрах верхнього шару ґрунту міститься майже 90% розмаїття флори й фауни лучних екосистем, часто невидимого різноманіття, але дуже важливої ланки екосистеми.

Навесні, коли люди палять минулорічне сухе листя, вже ростуть трави та квіти, хоча цього можна не помітити неозброєним оком. Кущі починають свій активний вегетативний період, тобто також ростуть. Тому весняні підпали шкодять траві й кущам. Після підпалів виживає і першою пускається в ріст найбільш стійка та невибаглива трава (часто це бур’яни), що не дає далі зростати іншим.

Окрім того, гине насіння рослин і трав на поверхні землі, а також під землею. Насіння кожного виду рослин повинне проходити певний температурний режим, щоб прорости. Навіть незначне відхилення від норми може вплинути на проростання. Під час випалювання воно просто гине. Виживають лише багаторічні рослини, чиї кореневища перебувають глибоко в ґрунті. Але ж не всі рослини багаторічні, а однорічні  розмножуються саме насінням.

Через випалювання сухої трави бідніє видовий склад лучної рослинності й тваринного світу. Повсюди, де пройшов вогонь, вже не буде колишнього різнотрав’я, а буде кілька видів найживучіших бур’янів.

Весняні паління також пошкоджують дерева, особливо їхню кореневу шийку, дуже вразливе місце майже над землею. Не кажучи вже про те, що дерева можуть просто згоріти. Від сильної температури можуть обгоріти бруньки.

Страждають молоді деревця (особливо такі породи як дуб, клен, липа).

Трав’яні пожежі завдають великої шкоди узліссям, знищують нові дерева. Це одне з головних джерел пожеж у лісах і на торфовищах. Навіть слабка трав’яна пожежа здатна призвести до загибелі молодих лісових насаджень, створених для захисту полів від осушення, берегів від ерозії, доріг від снігових і пилових заметів тощо.

Під час паління трави гине багато комах, їхніх личинок і лялечок. У вогні горять всі живі істоти – сонечка, туруни, дощові черв’яки та інші комахи, які беруть участь в процесі формування ґрунту. Для дощових черв’яків зайвої сухої трави не буває. Вони дуже швидко переробляють її, перетворюють в найцінніше добриво – гумус, і одночасно роблять ґрунт пухким і живим. Суха торішня трава – не сміття, а їжа, житло, притулок і необхідні умови для життя, створені самою природою для тварин і комах.

Випалювання сухого травостою є причиною загибелі кладок і місць гніздування птахів. Також у вогні можуть загинути і постраждати звірі, плазуни, земноводні, особливо новонароджені зайчата, їжаки та жаби. За сильної трав’яної пожежі гинуть майже всі тварини, які живуть в сухій траві або на поверхні ґрунту. Хтось згоряє, хтось задихається в диму.

Трав’яні пожежі призводять до помітного зниження родючості ґрунту. Пожежа не збільшує кількості мінеральних поживних речовин в ґрунті, а вивільняє їх з сухої трави – робить недоступними для живлення рослин. Так втрачаються азотні сполуки (основна частина збереженого в рослинності азоту вивільняється в атмосферу, стаючи для переважної більшості рослин недоступною) і органічні речовини (що утворюються з відмираючих частин рослин, зокрема саме з сухої трави).

Скорочення кількості мертвої органічної речовини є головним фактором зниження ґрунтової родючості. Органічна речовина – гумус – забезпечує пористість і пухкість ґрунту, його вологоємність, здатність утримувати елементи мінерального живлення рослин у тих формах, з яких вони можуть швидко вивільнятися в ґрунтовий розчин (що особливо важливо в період активного росту трави).

Крім того, органічна речовина багато в чому визначає здатність ґрунту протистояти водній та вітровій ерозіям – скріплені органікою частинки піску і глини важче змиваються водою або здуваються вітром. Це означає, що родючий шар ґрунту краще зберігається з плином часу. Врешті решт, органічна речовина вивільняє наявні в ній елементи мінерального живлення поступово, у міру сили розкладання – в той час, як при згоранні органічної речовини мінеральні елементи переходять в розчинну форму (в золі) і швидко та легко вимиваються першим же сильним дощем.

Через підпали трави гине вся корисна мікрофлора ґрунту, в тому числі і та, яка допомагає рослинам протистояти хворобам. На відновлення потрібен час, найцінніший навесні, коли рослини набирають силу.

Під час згоряння однієї тонни рослинних залишків, у повітря вивільняється приблизно 9 кг мікрочастинок диму, до складу якого входять пил, окиси азоту, чадний газ, важкі метали та низка канцерогенних сполук. Наприклад, з тліючого листя й трави, без доступу кисню, виділяється бензопірен, що здатен викликати онкологічні захворювання. Окрім того, з димом у повітря вивільняються діоксини – одні з найотруйніших для людини речовин.

Дим від спалювання трави їдкий, темний та густий, дуже неприємний людям, подразнює очі, має неприємний запах, може викликати алергії. Коли палять траву в місті, то спалюють ті солі важких металів, що осіли на рослинах. Тому такий дим стає отруйним. До того ж у купках сухої трави і хмизу часто є сміття непридатне і небезпечне для спалювання, наприклад, пластикові пляшки.

На забруднених радіонуклідами територіях у повітря з вогнем і димом потрапляють радіоактивні речовини, які вітром переносяться на значні відстані. У сільській місцевості у вогні згоряють залишки добрив і отрутохімікатів, утворюючи летючі токсичні органічні й неорганічні сполуки. Через випалювання трави, вздовж автодоріг відбувається забруднення повітря важкими металами.

Трав’яні пожежі є значним джерелом викидів в атмосферу вуглекислого газу. В природних умовах, коли суха трава не горить взагалі або горить вкрай рідко, наприклад, через попадання блискавок під час сухих гроз – органічна речовина відмерлих рослин або їхніх частин накопичується на поверхні ґрунту. У такий спосіб все це проходить складний цикл перетворень, частково розкладається, перемішується з верхніми шарами мінерального ґрунту (за допомогою діяльності численних ґрунтових тварин) і поступово перетворюється на стійкі органічні сполуки ґрунту, звичайно, з деякими втратами загальної маси.

Якщо ж пожежі відбуваються надто часто, то в атмосферу виділяється вуглекислий газ – не тільки через згоряння свіжої сухої трави, але й через часткове вигорання історично накопиченої в ґрунті мертвої органічної речовини. Це призводить до несприятливих змін і більш різких коливань клімату нашої планети.

На місці підпалу нормальне життя рослин і комах відновлюється лише через 5-6 років, але дуже часто не відновлюється ніколи. Висновки Ви можете робити самі. Адже кожен господар свого життя, та не забувайте одну просту річ – ми не єдині на планеті. Ми є невід’ємна частина природи, адже на 70% складаємось з води, наше життя не можливо без кисню та їжі, що дає природа. Бережімо нашу домівку разом!

Спалювання сухої рослинності, листя та сміття завдає великої шкоди не лише здоров’ю людини, але й довкіллю та може призвести до пожежі.

Під час згоряння рослинних залишків, у повітря вивільняються мікрочастинки диму, до складу якого входять пил, окиси азоту, чадний газ, важкі метали та низка канцерогенних сполук.

Так, з тліючого листя й трави, без доступу кисню, виділяється бензопірен, що здатен викликати онкологічні захворювання. Окрім того, з димом у повітря вивільняються діоксини – одні з найотруйніших для людини речовин.

Додаткова проблема полягає в тому, що із сухою травою та опалим листям, як правило горить і безліч різноманітного сміття, що суттєво посилює забруднення атмосфери. Тільки при спалюванні поліетиленового пакету, в повітря потрапляє до 70 різноманітних хімічних сполук.

При потраплянні в дихальні шляхи ці речовини досягають найглибших ділянок легень і здатні акумулюватися, викликати загострення хронічних захворювань людей, у тому числі бронхітів, бронхіальної астми та інших хвороб дихальних шляхів, погіршується робота серця, загострюється алергія.

Крім того, спалювання сухої рослинності призводить до руйнації ґрунтового покриву, адже безпосередньо вигорають рослинні залишки, гинуть ґрунтоутворюючі мікроорганізми. Більше того, щорічне спалювання сухої рослинності та листя спричинює виснаження ґрунту та, відповідно, зменшення врожайності.

Чинне законодавство забороняє спалювання листя, сухої трави в місті і на присадибних ділянках і передбачає штрафи за порушення цієї заборони. У законодавстві немає передбачених норм про дозвіл спалювання листя і сухої трави.

Однією із альтернатив спалюванню сухої трави, якою може скористатися приватний сектор, є компостування. Це безпечно для довкілля і навіть частково вирішує проблему накопичення побутового сміття. Крім цього, компост – це забезпечення саду та городу органічними добривами з великою кількістю мікроелементів. Його можна використовувати як мульчу, яка, окрім функції підкормки, буде зберігати вологу та пригнічувати ріст бур’янів біля корисних рослин. Для приготування органічного добрива листя і траву треба висипати у яму глибиною півметра і залити водою, а тоді присипати ґрунтом. Протягом літа вміст ями треба перемішувати. Компост готовий, якщо перетворився на однорідну розсипчасту масу. Таке органічне добриво можна використати для вазонів, клумб та овочевих грядок.

Якщо мова йде про утилізацію рослинних решток на полях, хорошим варіантом їх екологічного використання, є налагодження виробництва солом’яних пелет для подальшого спалення та отримання теплової енергії, необхідної для господарства. Ця практика широко використовується у Німеччині, Чехії, Польщі, інших європейських країнах.